Палац графа Шереметєва у с.Тиманівка
Будівництво палацу у с. Тиманівка розпочалося на початку ХІХ століття, його історія досить цікава: по – перше фундамент та підвальні приміщення були закладені та вимуровані відомим на Поділлі магнатом князем Готфридом Богумілом Святополком Четвертинським (1772 – 1840 рр.), далі будівництво перейшло до наступного власника садиби князя Олексія Миколайовича Бахметєва – Протасова (1777 – 1841рр.). Саме він завершив будівництво палацу, придавши йому дещо не притаманний для нашої місцевості стиль неоготики – покрівля була увінчана гострими шпилями. На початку ХХ століття, коли власником Тиманівки стає великий землевласник, почесний мировий суддя Київського та Ямпільського округів Володимир Іванович Толь (1860 – 1931рр.), за фахом інженер – будівельник, до палацу добудовується бокова прибудова з арковою та терасою, що плавно східцями переходила у парк до штучного водограю.
Існують перекази, що господар разом із домочадцями полюбляв у теплу пору року тут обідати. Слід зазначити, що в цей же час В.І. Толь будує в селі фільварок, школу з курантами на баштовій надбудові та лікарню, які збереглися до наших днів.
Детальніше хочеться зупинитися на останньому власнику села Тиманівки – це граф Олександр Дмитрович Шереметєв (1859 – 1931 рр.) - внук Миколи Шереметєва та співачки Парасковії Жемчугової, генерал-майор, музикант, великий шанувальник музичного мистецтва, головний «брадмейстер імперії». З його приходом для місцини розпочалося нове, більш інтенсивне життя; він розбудовує садибу - встановлює чавунний ганок з колонами на парадному вході до палацу, будує каретну майстерню. Велика увага приділяється культурному життю: створюється церковний хор, який виконував передові твори відомих авторів, стіни палацу прикрашали картини відомих живописців, а сам господар нерідко розважав гостей професійною грою на роялі. Активно розвивається економіка - за часи господарювання О.Д. Шереметєва у Тиманівці з'являються два заводи: пивоварний та спиртовий. Саме у графському палаці вперше було встановлено водогін та каналізацію, застосовано електрогенератор для освітлення не лише маєтку, а і будинків селян і, що найцікавіше – створено пожежну команду.
Садибний парк, що розкинувся навкруги палацу прикрасили рідкісні породи дерев та кущів, деякі збереглися до наших днів та радують око своїм цвітінням.
Підготовлено Л.Щербань, провідним спеціалістом відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Тульчинської міської ради.
