Віддав душу і тіло за нашу свободу ще один син Тульчинської громади Віталій Дмитрович Зленко.
Сьогодні отримали жахливу звістку про чергову втрату. 13 червня 2022 року старший лейтенант, командир 3 піхотної роти Віталій Дмитрович Зленко загинув між населеними пунктами Біла Криниця та Велике Артакове Миколаївської області, під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України. В ході виконання бойового завдання був вірний військовій присязі, виявив стійкість і мужність у бою за нашу Батьківщину.
Біографію кожного із загиблих Героїв ми повинні знати і розповідати своїм дітям. А також не забувати, що у країні війна і наші захисники щодня віддають життя за наші світанки.
Віталій Дмитрович Зленко, 14 квітня 1966 року народження, народився у с.Горишківка, Томашпільського району.
Навчався у Кирнасівській школі. У 1989 році закінчив Київську сільськогосподарську академію за спеціальністю інженер лісового господарства.
У 1994 році представник Президента України вручив Віталію подяку за виявлену мужність і відвагу під час гасіння лісової пожежі.
У 2002 році закінчив Українську Академію державного управління при Президентові України, отримавши кваліфікацію магістр "державного управління".
Працював у Аргарній партії України, а також був помічником народного депутата Ващук К.Т. За час служби, Віталію присвоєно 7 ранг державного службовця. У 2003 року був призначений на посаду начальника управління сільського господарства і продовольства Гайсинської районної державної адміністрації.
Любив природу та все живе довкола, тож не дивно, що саме Віталій Дмитрович став засновником та директором національного природного парку "Кармелюкове Поділля". Звідси і пішла назва позивного "Устим".
Останнім часом був головою фермерського господарства "Кирнасівське".
До горя неможливо підготуватися, неможливо знайти слова, щоб загоїти пекучу рану вічної розлуки з дорогою людиною для рідних. Тульчинська громада висловлює найщиріші слова співчуття дружині Ользі Захарівні, 14-річній донечці Софії та сину Владиславу. Шкода, що ніякі слова не зменшать вашу біль, розпач і горе.
Перебуваємо в скорботі разом із вами.
Вічна пам'ять Герою… Козаки, прийміть його як свого, бо загинув він за Україну.
