Профілактика нещасних випадків – спільна турбота роботодавців та працівників
«Людина не може працювати продуктивно і якісно, якщо не почувається на роботі комфортно та безпечно. Перша умова залежить і від самого працівника, а другу – повинен гарантувати роботодавець. Успіху у справі можна досягти, коли інтереси та обов'язки обох сторін будуть погоджені.
Статтею 43 Конституції України визначено: «Кожен громадянин України має право на належні, безпечні і здорові умови праці». Тому обов'язок кожного роботодавця – забезпечити це право своїм працівникам, а обов'язок кожного працівника – не чекати, коли йому таке право нададуть, а користуватись ним в повній мірі.
Стаття 14 Закону України «Про охорону праці» зазначає, що працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт, чи під час перебування на території підприємства. Ця норма передбачена законодавцями не як виправдання для недбалих, чи занадто самовпевнених роботодавців а для того щоб працівник знав про свої права та вміло ними користувався, адже стаття 17 Закону України «Про охорону праці» зобов”язує власника (роботодавця) створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів.
На жаль, у наш час цілком безпечних та нешкідливих умов праці практично не існує. Реальні виробничі умови - це, як правило, наявність певних шкідливих та небезпечних факторів, наслідком яких є травматизм що завдає багато горя і страждань не лише потерпілим, їхнім родинам, а й безпосередньо негативно впливає на економіку країни.
Складається дещо парадоксальна ситуація, коли у невиробничих галузях травмуються частіше, ніж у заводських цехах чи сільському господарстві, що, на мою думку обумовлено цілим рядом об'ктивних факторів. Чи не основний з них - це процес поступового перерозподілу робочих місць на користь невиробничої сфери. Так, наприклад, сучасний трактор чи зернозбиральний комбайн заміняє щонайменше десяток одиниць аналогічної сільгосптехніки старих зразків із відповідною кількістю працюючих. Тим часом, як в охороні здоров'я, освіті, культурі технічна модернізація насамперед відкриває нові можливості для виявлення творчого потенціалу фахівців, але аж ніяк не дозволяє обійтись у кілька разів меншою кількістю хірургів, вчителів чи банкірів.
Крім того, практика засвідчує, що, крім банальних випадків, коли працівник, як то кажуть, оступився на рівному місці, вагомим джерелом травматизму у невиробничій сфері є рух. Йдеться про поїздки чи походи у службових справах. Як показує аналіз матеріалів розслідування, переважна більшість нещасних випадків сталися з організаційних причин, тобто у настанні нещасного випадку винні не засоби виробництва (машини, механізми), а людина. Тому не варто, що досить часто трапляється, списувати наявний виробничий травматизм на скрутне фінансове становище підприємства, застаріле обладнання та інші причини. Робітники свідомо ризикують, за що розраховується здоров'ям, а деколи і життям. Нехтуючи елементарними правилами безпеки, працівники не задумуються над наслідками своєї поведінки.
Тільки комплексний підхід до профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, розуміння важливості поліпшення соціального клімату на підприємствах, безумовному виконанню Закону України «Про охорону праці» стане запорукою збереженню здоров’я працюючих.
Головний спеціаліст Відділу профілактики та розслідування нещасних випадків Управління контрольно - перевірочної роботи Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області С.М. Пашенько
