24 березня 2024 року попрощалися із загиблим Бойко Романом Михайловичем
Сьогоднішній день назавжди залишиться чорним і сумним для у сіх жителів села Дранки та села Одаї, а також для усієї нашої Тульчинської громади.
Сьогодні, 24 березня 2024 року попрощалися із загиблим Бойко Романом Михайловичем.
Пекуча звістка. Ще одна болюча, важка і непоправна втрата. Обірване життя ще одного нашого земляка.
Бойко Роман Михайлович народився 27 липня 1977 року.
Ріс прекрасним,слухняним та кмітливим хлопчиком. Дитинство проходило весело, грайливо - по сільському Мав багато друзів.
Із 1984 до 1992 року навчався в Одайській загальноосвітній школі. Вчився старанно,сумлінно.
Полюбляв столярувати.
У 1995р. вступив до Вінницького професійно технічного училища Nº7 де здобув спеціальність столяр-будівельник, паркетник. Дуже подобалося йому виготовляти меблі.
Та життя вимагало здобути ще одну спеціальність.
Тому з 2003 року навчався в Київському національному економічному університеті та здобув спеціальність економіст.
Довгий час працював в місті Києві в будівельній сфері. Багато допомагав брату та його сімʼї. Жили дружно. Ніколи не забували про батьків. Завжди допомагали їм.
Деякий час Роман працював електриком.
Останнє місце роботи - приватне підприємство в м.Києві на посаді заступник директора з організації праці.
Мрій багато,плани на майбутнє грандіозні, велике бажання працювати.
Але, на жаль, 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне.
Роман був налаштований патріотично. Із перших днів вступив в ряди територіальної оборони міста Києва. 2 місяці захищав Київщину від ворожої навали. А коли ворог від Київщини відступив, приїхав до рідної домівки. Із впевненістю, що потрібен для захисту країни, звернувся до Тульчинського центру комплектування та соціальної підтримки із проханням призвати його до військової служби.
Солдат БОЙКО Роман Михайлович служив водієм - санітаром медичного пункту механізованого батальйону.
01 серпня 2023 року будучи вірним військовій присязі Українському народу, мужньо виконуючи військовий обовʼязок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Роботино - Мала Токмачка Запорізької області.
Більше шести місяців тривоги, сліз, молитов та
благання - нехай буде живий. До останнього дня,до останньої хвилини була надія - живий, він не може загинути.
Клята війна забрала у родини, у друзів, у бойових побратимів, в односельчан справжнього патріота нашої Батьківщини.
Согодні Роман Михайлович повернувся «на щиті» до рідної домівки.
На церемонії прощання слова співчуття висловили представник Тульчинського РТЦК та СП капітан Олександр Салик, голова районної ради Василь Неборецький та староста Дранського старостинського округу Ольга Вовк, житель села Одаї.
Поховали воїна на кладовищі в селі Дранка, з усіма належними військовими почестями, під залпи почесної варти та державний гімн України.
Схиляємось у глибокій пошані в цей гіркий час, щоб висловити щирі співчуття матері - ЛІДІ ІВАНІВНІ, батьку - МИХАЙЛУ МИТРОФАНОВИЧУ, брату - ЄВГЕНУ, племінникам, усій родині, друзям, побратимам.
Він назавжди залишиться у памʼяті усіх, хто його знав, любив, поважав, сміливим воїном.
Наш доземний уклін і вічна шана.
Вічна і світла пам'ять Роману Михайловичу!
