Знову наша Богданівка та вся Тульчинщина у зажурі. Невимовний сум огортає наші серця...
Сьогодні «на шиті» повернувся до отчого краю житель села Богданівка, наш земляк, гідний син України, доблесний воїн - захисник - Антонюк Вячеслав Михайлович.
Антонюк Вячеслав Михайлович народився 1 січня 1976 року у Богданівці, тут же закінчив загальноосвітню школу. Продовжив навчання у Харківському університеті за спеціальністю бухгалтер, а потім - служба у армії. Завжди мріяв про морські подорожі та службу у морфлоті, але цій мрії здійснитися не судилося. У 2015 році був призваний до лав Збройних сил України та у складі 128 окремої гірсько-штурмової бригади брав участь у антитерористичній операції на сході України. Воював у гарячих точках: Піски, Марʼїнка, Бахмут, Дебальцеве. Через півтора роки повернувся у рідне село та працював у МХП аж до початку російсько - української війни. У березні 2022 року був призваний до Збройних сил України та у складі 110 -ї окремої механізованої бригади захищав рідну землю.
Солдат, стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
Вячеслав Михайлович віддано боронив Україну від загарбників, даючи гідну відсіч російським окупантам.
19 січня 2024 року внаслідок штурмових дій противника біля н.п. Авдіївка Покровського району Донецької області наш земляк загинув. Його дорога до рідного дому була довжиною в півроку. Нестерпні, виснажливі, довгі дні і місяці очікування для родини.
Він був людиною відповідальною, працьовитою, що не цуралася ніякої роботи. Люблячим та турботливим сином, чоловіком та батьком.
Чин похорону відбувся сьогодні у храмі в с.Богданівка.
Прощальні промови висловили командир роти охорони старший лейтенант Вадим Дзярик, голова районної ради Василь Неборецький, заступник міського голови Алла Поваляєва та староста Богданівського старостинського округу Володимир Неборецький.
Поховали воїна на кладовищі в селі Богданівка.
Нехай Бог подарує йому вічне життя та спокій. А помстою ворогу стане наша Перемога, про яку він так мріяв і заради якої воював.
Немає таких слів, щоб втішити рідних. Від імені усієї громади у глибокій зажурі розділяємо біль непоправної втрати, висловлюємо щирі співчуття, глибоку повагу та доземний уклін матері Лідії Олександрівні, дружині Олені, сину Олександру та доньці Нікі, сестрі Катерині, усім рідним, друзям, бойовим побратимам.
Низько схиляємо голови перед світлою памʼяттю нашого Героя, який із земного війська перейшов до лав небесного, ставши світлим янголом-охоронцем нашої Батьківщини.
Вічна памʼять та Слава Антонюку Вячеславу Михайловичу!
Вічна памʼять та Слава Героям України!
