31 серпня 2024 року в селі Улянівка попрощалися із Осіпенко Анатолієм Миколайовичем
Наші захисники доблесно бʼють окупантів, роблячи все можливе задля того, аби Україна залишилась вільною, незалежною державою. За таку світлу і високу мету українські воїни втрачають своє здоровʼя, віддають найцінніше - своє життя.
Осіпенко Анатолій Миколайович народився 20 березня 1979 року в селі Семенівка, Каховського району, Херсонської області.
Навчався в Богданівській загальноосвітній школі, потім продовжив навчання в Тростянецькому сільгосп технікумі. Працював у місцевому сільському господарстві СТОВ Улянівське механізатором.
У червні 2024 року році був мобілізований до Збройних Сил України. Солдат Осіпенко Анатолій Миколайович служив водієм інженерного відділення інженерного взводу батальйону матеріального забезпечення на Покровському напрямку в 59 бригаді.
28 серпня 2024 року, в наслідок захворювання, - помер.
Все більше і більше наших молодих, сильних чоловіків у розквіті сил ми втрачаємо навічно.
Сьогодні наш земляк назавжди повернувся до рідної домівки. «Живим коридором» жителі Тульчинської громади зустрічали траурний кортеж із Анатолієм Миколайовичем.
Панахиду за воїном відслужили в храмі села Улянівка.
На церемонії прощання слова співчуття висловили голова районної ради Василь Неборецький, командир роти охорони старший лейтенант Тарас Квасюк, староста Богданівського старостинського округу Володимир Неборецький.
Героя поховали з усіма належними військовими почестями, під залпи почесної варти та державний гімн України на кладовищі села Улянівка.
Висловлюємо щирі співчуття матері- Любові Степанівні, братам - Віктору та Миколі, сестрі Оксані, рідним і близьким померлого. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати найдорожчої для Вас людини, а слова підтримки допоможуть перенести родинне горе.
Нехай добрий спомин про Анатолія Миколайовича назавжди залишиться у памʼяті рідних, усіх хто його знав.
Світла і вічна памʼять тобі, наш земляче.
Вічна памʼять усім захисникам, усім хто пішов у вічність.
