Церква Успіння Пресвятої Богородиці
У Тульчині є декілька храмів, я ж маю на меті познайомити читачів із найдавнішим – церквою Успіня Пресвятої Богородиці, яка знаходиться в історичній частині міста.
Слід зазначити, що перший Успенський храм було побудовано ще в 1730 році, у народі церква мала назву «замкової». Та в горнилі пожежі вона згоріла, натомість було споруджено тимчасову каплицю. А уже в 1789 році, трохи в іншому місці, на кошти тогочасного власника міста графа Станіслава Щенсного Потоцького було споруджено кам’яний храм, який і дожив до наших часів без яких би то радикальних змін. Сьогодні це пам’ятка архітектури національного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. № 970) та ошатна окраса нашого міста.
Церква побудована в класичному стилі, цегляна, хрещата у плані (висота – 22 м, ширина – 11 м), одноглава (барабан і верх одноглаві). До східної частини з обох боків примикають вузькі бічні приміщення. Престол один - на честь Успіня Божої Матері (до слова: 28 серпня храмове свято Успіня Пресвятої Богородиці). Навколо кам’яна огорожа на кам’яному фундаменті, що датується 1872 роком, згодом споруджено і дзвіницю (висота -19 м, ширина – 6 м), яка розташована на місці колишньої дерев’яної, з північної сторони від храму. Дзвіниця відрізняється струнким силуетом, цегляна, двоярусна.
Давні перекази донесли до нас, що церква будувалася майже сім років, і що при її закладці було використано каміння із раніше згорівшої, і що сам ясновельможний граф Станіслав приймав безпосередню участь у тому будівництві. А із архівних документів достеменно відомо, що будівельником храму був священик Павло Голубовський. Про нього зберігся лист від 1820 року тогочасного власника міста Мечислава Потоцького (сина Станіслава) на ім’я Подільської Духовної Консисторії. У листі граф просить щоб замість П. Голубовського, який прослужив 50 років добросовісно та у мирі з усіма, багато попрацював при будівництві, назначити священиком церкви його зятя - Олександра Юркевича (цей лист було передано у 1893 році в Подільське Єпархіальне сховище). Історичні записи донесли до нас імена настоятелів храму в ХІХ ст.: Олександр Юркевич, Іоан Якубович, ІосифТомашевський, Григорій Звенигородський, Єфрем Витебський, Іоаким Грепачевський, Іоан Кохановський, Дмитро Нікольський, Павло Савлучинський, Федір Добржанський, Олексій Оппоков.
У минулі століття домінуюча освітня роль належала саме церквам, не винятком є і наша - за історичними даними при церкві було дві школи: одна поблизу церкви – церковно - прихідська відкрита у 1887 році священиком Павлом Савлучинським на кошти колезького секретаря Тимофія Мизевського. А друга – школа грамоти була відкрита у 1896 році у передмісті Тульчина в селі Мазурівка (до приходу Успенської церкви у ті часи відносилася Мазурівка). У відкритті школи грамоти парафіяни завдячують священику Федору Добржанському – викладачу Тульчинського духовного училища, кандидату богослов’я. Характерно, що декілька священнослужителів храму: Іоан Кохановський, Дмитро Нікольський, Павло Савлучинський були викладачами єпархіального училища.
Церква відіграє надзвичайно важливу роль у житті прихожан, тому і свій останній притулок найбільш значущі із них знаходили саме на церковному подвір’ї, або ж на невеликому цвинтарі біля храму. Із церковних записів відомо, що поховань було більше 50, але з плином часу до наших днів збереглися лише два могильні хрести, які ретельно доглядаються сучасними прихожанами храму.
Підготовлено Щербань Л.М. провідним спеціалістом відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини
