Тульчин на колінах зустрів полеглого в боях за Україну Олександра Панченка
Поміж дорослих — навколішках маленькі діти, які назавжди у своїх ще таких маленьких сердечках закарбують біль від побаченого. Олександра востаннє привезли додому, до рідного міста, де залишилися найдорожчі серцю люди.
Олександр Віталійович Панченко - стрілець снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А0998. 18 червня його життя обірвалося внаслідок ворожого обстрілу в районі міста ЗОЛОТЕ, Луганської області, на 53 році життя.
Народився Олександр Віталійович у м. Тульчині. У 1976-1986 рр. навчався У Тульчинській загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи відбув військову службу. Потім закінчив Харківську юридичну академію. Збулася давня мрія стати талановитим адвокатом. У 2014-2015 роках воював у зоні АТО. Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну записався у тероборону м. Києва. Потім ніс військову службу на Сході України.
У загиблого вдома залишились кохана дружина Алла Миколаївна та люблячий син Антон. Глибоко сумуємо та висловлюємо найщиріші співчуття дружині, сину та усім рідним і близьким нашого захисника.
Разом з Вами вся громада у глибокій скорботі. Прикро, що втрачаємо кращих. У нашій пам’яті та наших серцях Олександр Віталійович назавжди залишиться, як Воїн та Патріот, а найголовніше – світла справедлива Людина, яка понад усе любила Україну.
Прощальні промови виголосили представники влади громади, району, друзі і побратими, однокласники та колеги. Жителі Тульчина попрощалися з Олександром Віталійовичем і під звуки гімну України провели його в останню путь. Поховали полеглого Героя з усіма військовими почестями на новому кладовищі у м.Тульчин.
Вічна Пам’ять та вічна Слава Герою!
