9 березня 2024 року в Копіївці в останню земну дорогу провели Полосу Дениса Олександровича
Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає життя як цивільного населення, так і наших воїнів.
Щодня мужні українські захисники протистоять російській навалі, тримаючи позиції на передній лінії оборони.
Одним із таких відважних воїнів був наш захисник
Полоса Денис Олександрович.
Полоса Денис Олександрович народився 20
жовтня 1984 року в місті Тинда Амурської області.
В 1985 році сімʼя переїхала на проживання в місто Маріуполь, де у 2002 році Денис Олександрович закінчив загально-освітню школу Nº 39.
Продовжив навчання в сільськогосподарському училищі Nº 141, де здобув професію автомеханіка.
Після його закінчення працював на металургійному комбінаті імені Ілліча, а згодом збірником метало-конструкцій на заводі «Азовмаш» до 2014 року.
У 2014 році, під час тимчасової окупації міста Маріуполя російськими загарбниками, був учасником руху спротиву у місті, одним з ініціаторів встановлення фортепіано біля Маріупольського драматичного театру для виконання музичних творів на підтримку національно-патріотичного духу жителів міста.
Весь світ бачив кадри та захоплювався грою на цьому інструменті українського воїна - визволителя, воїна - захисника.
У 2014 році батьки переїхали на проживання в село Копіївка Тульчинської громади, а в 2017 році до них переїхав і Денис.
Працював на Вінницькій птахофабриці «Наша ряба», у Чорнобилі та закордоном.
У 2019 році одружився, а в 2020 році народилися сини-двійнята: Даниїл та Любомир.
З початком повномасштабного вторгнення, 7 липня 2022 році добровольцем став на захист країни. Був відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обовʼязок.
Солдат, ПОЛОСА Денис Олександрович служив номером обслуги 1-го гранатометного відділення протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону.
З 28 жовтня 2022 року наш захисник вважався зниклим безвісти. Весь цей час рідні жили надією на те, що Денис Олександрович живий. Але, на жаль, наш Герой загинув.
Сьогодні, 9 березня, Денис повернувся у траурному кортежі. Жителі Тульчинської громади встелили дорогу квітами та зустрічали навколішки.
З Героєм прийшли попрощатися рідні, близькі, друзі, односельчанини. На кладовищі с. Копіївка протоієрей Василій провів чин похорону.
Із промовами виступили представник Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - капітан Олександр Салик, заступник міського голови Алла Поваляєва та староста села Олена Чорна.
Висловлюємо щирі співчуття родині: матері - Ларисі Леонідівні, батьку - Олександру Миколайовичу, брату -Олександру, сестрі -
Анні, синам - Данилу та Любомиру.
У засвіти ідуть найкращі, стають янголами - охоронцями на небесах.
Наш Герой любив життя, любив свою країну, до останнього подиху боровся за її свободу і незалежність.
Та ненависний ворог - терорист перекреслив всі плани і мрії на майбутнє.
Захищаючи нашу Батьківщину і кожного із нас від рашистської орди, відважний воїн пожертвував найціннішим - своїм життям.
Він назавжди залишиться в памʼяті нашої громади сміливим і безстрашним воїном, чесним, порядним, надійним та відповідальним.
Низько схиляємо голови, вшановуючи памʼять вірного сина України.
Вічна слава Денису!
Вічна памʼять та Слава Героям України!
У скорботі та молитві сумуємо разом з Вами.
Світла і вічна памʼять тобі наш Герою, наш Захиснику!
