30 липня 2024 року у Тульчинській громаді попрощалися із Олександром Сергійовичем Волянським
У жорнах жорстокої російсько - української війни безупинно сіється смерть. Все більше і більше наших молодих, сильних чоловіків у розквіті сил ми втрачаємо навічно. Обірвалося життя ще одного захисника, нашого земляка Волянського Олександра Сергійовича, жителя міста Тульчина.
Волянський Олександр Сергійович народився 20 лютого 1985 року в селі Нестерварка Тульчинської громади. Закінчивши Тульчинську ЗОШ Nº 3, навчався в Тульчинському училищі культури. Потім пішов працювати на цегельний завод. Деякий час працював за кордоном.
26 жовтня 2023 був мобілізований на службу до ЗСУ. Солдат ВОЛЯНСЬКИЙ Олександр Сергійович служив радіотелефоністом 3 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти.
27 липня 2024 року, Олександр Сергійович, перебуваючи вдома в рідному місті Тульчин, на жаль, помер.
Попрощатися із захисником сьогодні прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади, всі хто його знав і поважав.
Слова співчуття та підтримки висловили заступник міського голови Алла Поваляєва та староста Кинашівського старостинського округу Віталій Процепко.
Чин похорону відбувся у храмі Святителя Миколая.
Жителі Тульчина попрощалися з Олександром Сергійовичем під звуки гімну України та військовий салют.
Поховали захисника на центральному кладовищі м.Тульчин.
Висловлюємо щирі співчуття матері Волянській Вірі Юріівні, батькові Володимиру Миколайовичу, близьким та рідним Олександра Сергійовича.
Це наш спільний біль, спільна втрата і спільне горе... Захисники України не вмирають, а навічно вписують своє імʼя в історію боротьби українського народу за свою незалежність від російської ненависної імперії зла.
Наш святий обовʼязок памʼятати... Памʼятати, яка ціна кожного нового дня.
Пам'ятати нашого земляка - захисника.
Вічна памʼять і низький уклін тобі, Олександре, наш земляче, син нескореного народу.
