У всьому світі 27 січня вшановують День пам’ять жертв Голокосту
Саме в цей день 1945 року було звільнено в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. Цьогоріч світ відзначає 75-річчя цієї події.
Голокост з грецької перекладається як "всеспалення" і означає геноцид євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років.
Окрім того, є ще термін Шоа (івр. ??????? – лихо, катастрофа).
Жертвами Голокосту вважаються 6 мільйонів євреїв у Європі, із них 1,5 млн в Україні.
В 1939 р. в Тульчині проживало 5607 євреїв (41%), в селах району - 180.
23 липня 1941р. німці ввійшли в Тульчин, а за ними румуни, угорці, словаки. Місто опинилося в румунській зоні окупації (Трансністрії). З міста встигло евакуюватись не більше 500 людей. Зігнаних євреїв у кварталі Капцанівка (сучасної школи #1 і автовокзалу) реєстрували і зобов'язували носити на одязі жовту зірку.
7 грудня 1941р. окупанти наказали євреям, зібратись в єврейській школі (сьогодні школа #1). Лікар Білецький робив "прививки від тифу" у місцевій бані з метою підвищення смертності.
В Тульчинському гетто (на вул. Володарського) залишили 2 десятки сімей, які в результаті залишилися живі. Це були ремісники, яких не можна було замінити (кравці, швеці, годинникарі, заготівельники).
10 грудня вирушила колона євреїв (4340 осіб) супроводжена озброєними румунами і поліцаями (взяті з місцевого населення) етапом через Торків, де ночували на стайні. Дорогою, хто відставав - вбивали, люди пили воду з калюж, зневірені батьки залишали діток біля огорож, сподіваючись, що їх хтось врятує. Місцеві селяни бачучи колону кидали в неї яблука, хліб.
12 грудня прибули у табір в Печері (колишній маєток Потоцьких). До війни і до сьогодні там розміщується санаторій. Парк обнесений був високим 3-х метровим кам'яним парканом з колючим дротом. Із заднього крила 3-поверхової будівлі вели сходи (170 сходинок) до р.Південний Буг, якою в'язні ходили набирати воду.
Табір в'язні прозвали "мертвою петлею", з якої неможливо вирватись.
З іншого берега Південного Бугу була територія під німецькою владою. Для в'язнів небезпечно було ходити по воду, адже німці тренувались зі стрільби по живим мішенях.
Згодом в табір прибули євреї з інших міст України (Брацлава, Ладижина, Вапнярки, Шпикова, Гайсина, Могилів-Подільського...), Буковини, Бессарабії, Румунії.
Людей розміщували в підвалах, коридорах, палатах, бараках по 50-200 осіб у кімнаті. На підлозі лежали поруч живі, вмираючі та небіжчики. Працездатних вивозили на роботи.
У підвалі був "ізолятор", куди переміщували людей, які доживали останні дні.
Жертв холоду, катувань, голоду, хвороб (тифу, педикульозу, туберкульозу), щеплень, розстрілів хоронила похоронна команда в спільних ямах на місцевому єврейському кладовищі і в лісі.
Лікар Вишневський за рахунок щеплень намагався очистити табір. В середньому в день помирало 150-200 осіб.
Вночі дорослі і діти тікали в село, щоб виміняти особисті речі на продукти для своїх рідних, заробити або попросити харчів. Існували і так звані "провідники", з числа в'язнів, які допомагали тікати з табору і супроводжували до певного населеного пункту. Виживали за рахунок продуктів, що перекидали українці через паркан (картоплі, буряка, шматків хліба, вареної кукурудзи).
Кількість загиблих достеменно невідома, в одних джерелах вказується 14-18 тисяч, в інших 30-60 тисяч, адже в таборі не вели облік ув'язнених.
Навесні 1944р. стало відомо про успіхи радянської армії на фронті до того часу в таборі залишилось 200-400 в'язнів. Після чутної стрілянини на територію в'їхали машини з радянськими солдатами.
17 березня 1944р. в'язнів було звільнено, попереду чекала нелегка дорога додому...
науковий співробітник Тульчинського краєзнавчого музею Колісник Наталія
#NeverAgain
#WeRemember
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
