У Тульчинській громаді поховали загиблого воїна – Віталія Зленка
Сьогодні, 17 червня, у смт.Кирнасівка поховали старшого лейтенанта командира 3 піхотної роти Віталія Зленка, який загинув захищаючи рідну землю від російських загарбників між населеними пунктами Біла Криниця та Велике Артакове Миколаївської області.
Вчора ввечері мешканці Кирнасівського старостинського округу схиливши голови у скорботі, встеляючи весняними квітами останню дорогу до рідного дому, зустрічали загиблого Героя.
Віталій народився у с.Горишківка, Томашпільського району. Навчався у Кирнасівській школі. У 1989 році закінчив Київську сільськогосподарську академію за спеціальністю інженер лісового господарства.
У 1994 році представник Президента України вручив Віталію подяку за виявлену мужність і відвагу під час гасіння лісової пожежі.
У 2002 році закінчив Українську Академію державного управління при Президентові України, отримавши кваліфікацію магістр "державного управління".
Працював у Аргарній партії України, а також був помічником народного депутата Ващук К.Т. За час служби, Віталію присвоєно 7 ранг державного службовця. У 2003 року був призначений на посаду начальника управління сільського господарства і продовольства Гайсинської районної державної адміністрації.
Любив природу та все живе довкола, тож не дивно, що саме Віталій Дмитрович став засновником та директором національного природного парку "Кармелюкове Поділля". Звідси і пішла назва позивного "Устим".
Останнім часом був головою фермерського господарства "Кирнасівське".
Загинув Віталій Дмирович 13 червня 2022 року. Він залишився вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконав свій службовий обов’язок.
Віддати останню шану й сказати останнє «дякую» загиблому захиснику у селі зійшлися жителі села, представники влади, військові побратими та сотні мешканців громади. Поховали Віталія Зленка з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі, на честь, шану і незабутню пам’ять про славного воїна пролунали останні постріли військових.
Щирі співчуття дружині Ользі Захарівні, донечці Софії та сину Владиславу, рідним та близьким. Розділяємо біль Вашої втрати. Боротьба триває і ми обов’язково переможемо, бо ми на своїй землі.
Герої не вмирають! Вони будуть завжди жити в наших серцях!
