Віддав душу і тіло за нашу свободу...
Сьогодні 5 серпня жителі Тульчинської громади віддали шану Герою, захиснику і просто чудовій людині - Буженку Роману Анатолійовичу. Нова рана, біль, що ятрить душу і серце…
Наш Воїн, наш Роман, який поклав життя за вранішнє сонце і українське небо над нами, сьогодні був востаннє біля своєї домівки. Зранку тут зібралися рідні і близькі, друзі, побратими та сусіди. Протоієрей Василій помолився за упокій душі полеглого Героя.
Після служби похоронна процесія вирушила до Центру культури та дозвілля, де відбувся траурний мітинг.
У цей спекотний і гіркий день нашого Героя проводжають в останню путь сотні земляків. Сльози на обличчях згорьованих людей, пекучий біль втрати відчув кожен, хто прийшов віддати шану полеглому.
Згадаємо життєвий шлях нашого Героя. Буженко Роман Анатолійович народився 8 березня 1977 року у м. Тульчині. Навчався у Тульчинській ЗОШ №3. Проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України в Національній гвардії України. Після служби в армії вступив до Тернопільського інституту сільського господарства. Працював в управлінні праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА.
З 2005 року розпочав свою підприємницьку діяльність та створив фірму «КПІ сервіс». висловивши свою довіру, громада обрала Романа депутатом 6 скликання Тульчинської міської ради. Останні роки любив вільну і широку дорогу, працював водієм-далекобійником.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення рф, 3 березня 2022 року пішов добровольцем захищати рідну землю від російського агресора.
31 липня 2023 року в районі населеного пункту Урожайне Донецької області від смертельного поранення Україна втратила ще одного із кращих синів, котрий у хвилину найважчих випробувань, без вагань, став на захист її кордонів та народу, не шкодуючи найдорожчого – власного життя.
Прощальні промови висловили представник Тульчинського РТЦК та СП капітан - Олександр Салик, міський голова - Валерій Весняний, голова Тульчинської районної ради - Василь Неборецький, друг родини- Сергій Приян, командир автомобільного відділення комендантського взводу, старший сержант - Цабій Олександр Якович.
На останок до мікрофона підійшла старша донечка Романа Анатолійовича Соломія. Її слова до "коханого татуся" розривали душу і серце кожного. Соломія повідомила, що її сестра Єва Буженко зараз на Чемпіонаті світу зі змішаних єдиноборств ММА виборола срібло та присвятила свою перемогу татусеві, адже він так про це мріяв.
Роман бу чудовим батьком, коханим чоловіком, найкращим сином батьків та України. Але коли виникла потреба захищати родину - він став найкращим у військовій справі. За зразкове виконання службових обов'язків Роман отримав грамоту він командувача Військово-Морських Сил ЗСУ. Професійно виконував бойові завдання та ставив життя своїх побратимів понад усе. За вправне командування нашого Воїна нагороджено відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України, почесним нагрудним знаком "Сталевий хрест".
Висловлюємо щире і сердечне співчуття батькам Анатолію Олексійовичу, Тетяні Павлівні, дружині Терезі Петрівні, донькам Соломії, Єві, Ніці, брату Олексію з сім’єю. Нехай пухом буде йому рідна земля, за яку від віддав своє життя. Недомріяв, недолюбив, недожив… Проте залишив за собою гідне життя, яке є прикладом для кожного українця.
Після мітингу траурна процесія направилась до міського кладовища.
Дорога до вічного спочинку була довгою, у сотні кілометрів Україною, через пшеничні та соняшникові поля, які боронив мужній воїн. І ось прибув до Алеї Слави, де воїн знайде вічний спочинок. Державний Прапор України, що огортав труну, військові вручили згорьованій дружині, як символ мужності воїна та відданості рідній державі.
Захисника проводжали з усіма військовими почестями. На цвинтарі на честь загиблого воїна звучав військовий салют, люди схиливши голови, з молитвою на устах, віддали шану своєму Герою! Відтепер Роман захищатиме всіх нас у лавах Небесного воїнства. Ми бережемо спогади про кожного з Героїв і низько схиляємося перед величчю їх подвигу. Не забудемо. Не пробачимо.
Вічна слава, честь та світла пам‘ять Воїну!
